Лірика

1. На крилах шторму (Mikrokosm GinnungaGaldr) On the Wings of Storm

Сніг, мов зоряний пил
Засіває тишу Карпатської ночі
Холоду гальдрстав убиває мій зір
Я закриваю очі…

Шквал!
На крилах Шторму ся здіймав
Повітря і серце моє
Шипом крижаним пронизав

Не весна мене спіткала
Життя, згасаючого немов іскра
То Осінь Сестра Бліда торкається чола мого
І кров’ю на снігу її лежить намисто…

Сніг, мов зоряна пила
На крилах Шторму серед Карпатської ночі
Холоду шип вбиває мій зір
Я закриваю очі…

=====
Англійський переклад:

Сніг, як зоряний пил
Сіє спокій карпатської ночі
Галдрастафір ав Калд вбиває мій зір
Я закриваю очі…

Шквал!
Підняті на крилах бурі
Крижаним терням
Пронизав повітря і моє серце

Весна життя згасає, як іскра
Не мав зустрічатися зі мною
Але бліда сестра осені торкається мого волосся
Кров на снігу – це її намисто

Сніг, як зоряний пил
На крилах бурі серед карпатської ночі
Torne av Kald вбиває мій зір
Я закриваю очі…

2. Штрихи повні (Fullmoon Witch)

Тонкий загострений серп
Колишньої Повні
Струни її душі відітне…

Й Поліна та Штрига
За обрій, за обрій!
…У небутті пропаде

Повернеться Повнею знову
Стрімко летіти над морем лісів
У серпанку імлистим високим
Сіяти маревом снів…

=====
Англійський переклад:

Тонкий загострений серп
Про півмісяць
перерізати струни її душі…

І відьма злетить
Далеко за горизонт!
…Загубитися в нікуди

Щоб повернутися знову до повного місяця
Швидко летіти над морем лісів
У високому туманному серпанку
Сіяння ілюзій мрій…

3. Навій схрон (Navij Skhron)

…Де небо ховається в сірій імлі –
Чорне Сонце мерців у тій країні встає
Гімнами Гекатомб загубленої землі
Хтонічного мороку Наві загиблої.

Шепіт гілок. Драконячий стяг.
Крові брудної гнилий смак.

Шепіт гілок понесло в Нікуди.
На горі височіють лише руїни Замку
Та Скелі видніються вдалині…
Навського Схрону ікла зміїні.

У беззоряному небі під Дракона Гербом
Звилися вгору в морок закуті
Прокляття, що вітер нічний проспівав,
На Чортових Скелях від відьом почуті.

=====
Англійський переклад:

…Там, де небо вкрите сірим серпанком –
Чорне сонце мертвих сходить на тій землі
Від Hecatomb Hymns of Reusmarkt
Хтонічної темряви згубної Хель

Шепіт гілок. Прапор Дракона.
Гнилий присмак забрудненої крові.

Шепіт гілок, що ведуть у нікуди.
Лише руїни замку височіють на горі
А вдалині видніються Скелі…
Зміїні ікла Домену привидів.

Під Щитом Дракона, в беззоряному небі
Скуті похмурістю, вони злітають високо вгору –
Заклинання, що співає нічний вітер
Чув від відьом зі Скелі Диявола.

4. Чорні хребти Карпат (Black Carpathian Spines)

Над горами височіють
Вище хмар! Вище хмар!
Немов драконів сплячі спини
Вище лісу, вище хмар!

Над високим верхом
Серед снігу сплять
Засумувавши в хмарах
Чорні хребти Карпат

Велетенські й стародавні…
Грізні та німі…

…Гуляючи їх плутаними стібками, відчуваєш, що знаходишся на вершині Світу… летиш вище самого небосхилу, зір сягає найприхованішого, а з подиху твого народжується вітер!

…Чорні хребти карпат!

=====
Англійський переклад:

Високо над горами, що височіють
Над хмарами! Над хмарами!
Як спини сплячих драконів
Над лісом, над хмарами!

Над високогір’ям
Спати в снігу
Оповитий хмарами
Чорнокарпатські хребти

Велетенський і древній …
Тихий і похмурий…

…йдучи своїми покрученими стежками,
Відчуйте це ясно – ви досягли найвищої вершини Всесвіту… ширяєте над самим небосхилом, найпотаємніші видіння відкриваються перед вашими очима, і вітер народжується від подиху вашого!

…Чорні карпатські хребти!

5. Прірва себе (Mikrokosm GinnungaGap) Avgrunn av selv

У тумані кучерявому передранковому
Світанок я бачив, мальований кров’ю.
Там трупи обсіла вороняча зграя –
Сміялися круки, в очі мерців заглядали…

Стояв я на краю зніяковіло
Дивився у прірву, повітря тремтіло
З безодні круки на мене витріщалися.
Лише гори навколо та прірва без краю…

У провалля летіли сяючі руни,
Падали з неба наче зорі.
У безодню собі я запитально вдивлявся
Вдивлявся в пітьму та й у Прірву зірвався.

=====
Англійський переклад:

Серед пасм туману перед сходом сонця
Світанок я побачив, забарвлений кров’ю.
Вороняча зграя бенкетувала там на трупах –
Круки сміялися, дивлячись в очі мертвих…

Збентежений, я стояв на межі.
Дивлячись у безодню, повітря тремтіло
Ворони спостерігали за мною з прірви.
Лише гори і безмежна прірва навколо…

Сяючі руни впали в безодню,
Наче зірки падали з неба.
Я дивився з жадібністю i Avgrunn av Selv
Зазирнув у непроглядну темряву і потрапив у Gap.

6. Туманом снігової імли (By the Mist of Snowy Haze)

Біля берези берег пам’ятає
Утоплениці крик,
Який немов навколо ще літає…
Та лиш місяць пливе у тій країні,
де крига.
Вітер лише її тепер згадає.

На льоду висічено руни, залито кров’ю…
Життя в них закам’яніло.
Осіннє лісу золото зтьмяніло,
Натомість імла снігу застелила
Суворі віковічні обличчя скель
Стемніло лише верховіття проглядало
Серед туману снігової імли
Але невдовзі також занепало…

Посеред того згубного серпанку
Клаптями стелитися туман,
ритуальні спогади та руни снігом замітає зранку. Ховає пам’ять у сирий саван.

=====
Англійський переклад:

Берег біля Беркани, він пам’ятає
Крик потонулої покоївки,
Здається, воно досі витає десь поруч…
Але тільки відлуння тече по тій землі
З льоду.
Лише вітер буде пам’ятати про це тепер.

Руни, вирізані на льоду, заплямовані кров’ю…
Життя в них скам’яніло.
Золото осіннього лісу тьмяніло,
Натомість сніговий серпанок завісив
Ці суворі вічні обличчя скель
Видно було лише верхівки ялинок
Крізь туман снігової імли
Але незабаром теж зникла…

Посеред цього примарного туману
Клапті туману повзуть вперед,
Ритуальні спогади та руни, занесені снігом на світанку. Спогади, поховані у вологому савані.

7. Здохніть разом із богом своїм! (Помри зі своїм Богом!)

Здохніть разом з вашим Богом!
Цвяхами тлінні тіла розіпніть,
Для піднесення додайте вогню
Та разом зі святими своїми згоріти!

У ваших храмах колись
власні Меси влаштуємо ми!

І побачите ви, як на ваших іконах
Проявлятися образи наших богів!

У тліні свій вік вам бажаю дожити
Більше моліться, хрестіться та кайтеся
Вікна та брами, щільно зачинені
Чума та пропасниця вже проповзають!

Здохніть разом із Богом своїм!
Змішайте свій попіл з вугіллям церков –
Згоріть та прахом до праху ідіть,
Най з вірою згине і ваша кров.

=====
Англійський переклад:

Помри зі своїм богом!
Цвяхами розпинають твою смертну оболонку,
Розпалюємо запал вогню для вознесіння
І згорайте разом зі своїми святими!

Колись ми влаштуємо у ваших храмах
Маси по-своєму!

І тоді ти бачиш свої ікони
Прояви образи наших богів!

Бажаю тобі померти в гнитті
Більше моліться, перехрестіться і покайтеся
Проте, крізь щільно зачинені вікна та ворота
Чума і лепра заповзають всередину!

Помри зі своїм богом!
Змішайте свій попіл з попелом церков –
Пил до пилу, бути спаленим,
Нехай твоя кров піддасться твоїй вірі.

8. Нічного неба очі (Mikrokosm GinnungaKaos) Nightsky Eyes

Чорні примари ночі застелили небосхил
Горять неба очі в безодні темної ночі
Холодне зоряне світло наповнило мій зір
Палають неба очі, палають неба очі!

Посеред кромлехів шлях скінчився
І вмить гірська стежка обірвалася в прірву
Застиг на місці я і подих на моїх вустах
Від холоду перетворився на кригу

…Стомлений, я впав на коліна
Посеред сонму каменів навколо
І похитнувся купол неба наді мною
З морозним дзвоном, але я не чув нічого…

І впав я на спину
Та очі мої наповнилися зорями
Що осипалися немов сніг рясний
І зимовий дощ з неба хлинув кров’ю…

…І урагани прозрінь, що не підлягають опису, фантастичних ідей, видінь, колосальних енергій проносяться повз мою земну свідомість – не торкаючись її, бо не належать цьому світові, – і трансцендентним подихом вриваються в метафізичний юніверсум духу, породжуючи там космічних масштабів вихори, перевороти й катастрофи…

Чорні примари ночі застелили небосхил
Горять неба очі в безодні темної ночі
Холодне зоряне світло наповнило мій зір
Палають неба очі, палають неба очі!

=====
Англійський переклад:

Найчорніші привиди вкрили нічне небо
Очі неба світяться в темному нічному просторі
Холодне світло зірок заповнило мій погляд
Очі неба горять, вогняні очі неба!

Між кромлехами стежка закінчується
У цьому місці гірська стежка обривалася у прірву
Я стояв нерухомо, і подих моїх губ
Перетворився на лід, заморожений цим холодом

…Знесилений, я впав на коліна.
Серед каміння пантеону навколо
І небесне склепіння розбилося вщент
З льодовиковим дзвоном, але я нічого не чув…

І я впав на спину.
Коли зорі наповнили мої очі
Мов сніг хуртовина, розлетілися вони
І зимова кров ллється з неба

…І бурі невимовних осяянь, фантастичних ідей, видінь, колосальних енергій проносяться повз мою земну свідомість – не залишаючи найменшого сліду, бо вони не від світу цього, – і трансцендентним подихом вриваються в метафізичний універсум духу, породжуючи там вихори, потрясіння і катастрофи космічної грандіозності…

Найчорніші привиди вкрили нічне небо
Очі неба світяться в темному нічному просторі
Холодне світло зірок заповнило мій погляд
Очі неба горять, вогняні очі неба!