Нежеголь «Копится Ярость» (2007)
Подібно до пульсації весняного передгрозового неба, ходи Бальдра, що повертається, вривається у свідомість ця робота, сповнена чудових образів і фарб, емоційних тонів і магічних архетипів.
Крізь натхненне передчуття Відродження Свастики, проступає стоїчний північний Сум палаючих очей…
“Звільнитися від снів,
Зірвати рабські ланцюги масонських релігій,
Твердістю волі перемоги домогтися,
Ціною пориву єдиних зусиль!
Привиди осені у відображеннях річок
Спостерігають, стежать, зливаючись із туманом,
Нечутно ковзають, змінюючи захід на світанок,
Нечутно ковзають, безслідно зникаючи.”
Технічно альбом показує проєкт із сильнішого боку, ніж ранні роботи, – якість запису і зведення стає кращою, лірика так само піднімається на вищий і чуттєвий рівень, водночас залишаючи основний стрижень крижаної Мужності та Войовничості.
Крилами розбрату братів розвінчали.
Скуті смиренням слов’янські народи,
На своїй землі не виявлять волі!
На гаки віри убогої
Нанизані душі слабких,
Душонки зрадників раси,
Згубної релігії смерті.
Зневажені боги наші
Гавкотом жадібних, жадібних!
Малодушним і однобогим
Не вірте, не вірте!”
Різкий, лютий Heathen Metal змінюється чудовими інструментальними композиціями, друга з яких – “Заграва” – немов квінтесенція містичних інспірацій та алхімічних метаморфоз.
Утім, незважаючи на холодні тони як виконання так і графічного супроводу, музика зберігає свою чуттєвість і високу поетику!
| Гурт | |
|---|---|
| Країна | Росія |
| Дата | 2007 |
| Формат | Full-lenght |
| Жанр | |
| Носій |
Лiрика
Верные Спутники Ветров
Где заблудились рассветы
Вечная ночь колит морозом
В блестящие латы ветры одеты,
Ответ застывает в устах вопросом.
Иглами холода по мыслям и памяти,
Крыльями осени взмахнут пожарища!
Верные спутники ветров
Холодом взора режут врага,
Во мраке сомнений будь готов решиться
И нанести сокрушительный удар!
Освободиться от снов,
Сорвать рабские цепи масонских религий,
Твердостью воли победы добиться,
Ценою порыва единых усилий!
Призраки осени в отражениях рек
Наблюдают, следят, сливаясь с туманом,
Неслышно скользят, сменяя закат на рассвет,
Неслышно скользят, бесследно исчезая.
Холодом Отчаяния
Холодом отчаяния, вороном печали,
Крыльями раздора братьев развенчали.
Скованы смирением славянские народы,
На своей земле не проявят воли!
На крючья веры убогой
Нанизаны души слабых,
Душонки предателей расы,
Тлетворной религии смерти.
Поруганы боги наши
Лаем жадных, жадных!
Малодушным и однобогим
Не верьте, не верьте!
Копится Ярость
Копится ярость, копится!
Разрывая вены огнем ледяным!
Гневом, возмездием поражения вспомнятся!
Безразличие душ войной сокрушим!
Копится ярость, копится!
Волю в душах, сердцах, бодря!
Обжигают память, вызывают гордость
Героев Белой расы имена!
Отвергая в жизни слабость, неуверенность и гнусность,
Ставя на колени жалость, гордо плечи расправляя,
Все морали инородцев под копыта, в печи, в пламя!
Не испытывая жалость и не вызывая жалость!
Безветрие, Бездействие, Бессмыслие!
Безветрие, бездействие, бессмыслие!
Знаменование упадка, ликование безумству.
Безволие, бесчувствие, бессилие!
Атрофированность мысли, отторжение искусства.
Слава, бессмертным мятежным душам,
Ищущим, помнящим, чтящим!
Слава!!!
Слава, единым кровью и духом,
Хранящим Наследие!
Слава!!!
Беззаботность существования, проживания, прожигания,
Удел нищих телом и духом,
Вечно прячущихся, пресмыкающихся!
Безмятежность для неполноценных, суть жизни неопределенных –
Приспосабливаться, приспосабливаться!
Предчувствуя Время
Из затхлого сумрака храма лукавого
Исходит зловоние веры христианской,
Разложение душ, тление разума,
Гниение нации под игом продажных!
Клеймом слабоумия помечены лица.
С пеной у рта защищая врага,
сионской звездой продолжая креститься,
Вера гниет в душонке раба!
Утро бессонной ночи прохладой своей опьяняет,
Вещим снов пробудившись в тревоге,
Предчувствуя время измен и предательств!
Нас не так много, как было раньше,
Солнце уходит на закат,
Нюх на пределе уходим все дальше,
В бесконечной погоне распаляя азарт!
